Головна » Файли » Методична робота та матеріали для учнів » 10 клас Історія України

Сталінські репресії
21.04.2017, 20:54

ВІДЕОМАТЕРІАЛИ

https://www.youtube.com/watch?v=3-gELVi0Im0&index=97&list=PLAD668906F49BD5D3

https://www.youtube.com/watch?v=XkVfGxFZyj0

Хвилі репресій 

Перша у 1929-1931 рр.

1930 р. приніс Україні не тільки масову примусову колективіза­цію селянства, а й новий галасливий політичний процес. Відбувся він навесні у приміщенні Харківського оперного театру над учасни­ками СВУ — так званої Спілки визволення України. На лаві підсуд­них сиділи 45 чоловік: академіки, професори, лікарі, священики, письменники, студенти, вчителі. Згідно з обвинувальним висновком, усі ці люди входили у законспіровану шкідницьку підривну націоналістичну організацію, пов'язану з «світовим капіталом» і польською розвідкою. СВУ мала на меті сприяти інтервенції в Украї­ну й готувала антирадянський заколот. Серед підсудних були найвідоміші представники української інтелігенції — академік С. Єфремов, професори Г. Іваниця, М.Слабченко, письменники М. Івченко, Л. Старицька-Черняхівська та ін. Нині доведено, що з юридичної і політичної точки зору процес був фальсифікований від початку і до кінця. У 1989 р. всі жертви його були повністю реабілітовані.

Четверо підсудних отримали тоді по 10 років таборів, інші — від 2 до 8 років або були заслані за межі республіки. А все пояснювалося тим, що владі не подобалися позиції старої української інтелігенції, незадоволеної насильством над селянством під час колективізації.

Справою СВУ було завдано удару по верхівці опозиційно настроє­ної національної інтелігенції, відкрито новий етап у боротьбі з «на­ціоналізмом» в Україні.

Далі — більше і нещадніше, уже без пом'якшувальних пружин. Так, у лютому 1931 р. заарештовані колишні діячі УНР В. Голубович, П. Христюк, М. Шрага та ін. Дійшла черга і до ізолювання М. Грушевського, депортованого потім до Москви. ДПУ саме «роз­кручувало» справу так званого «Українського національного центру» (у справі проходило 50 чоловік).

Кількість репресованих загрозливо зростала, віщуючи лихі часи.

Друга хвиля репресій припадає на 1932—1935 рр.

Нескінченний список придушених голодом у жахливому 1933 р. поповнили ще два трагічні імені: 12 травня і 7 липня самогубством обірвали своє життя письменник М. Хвильовий і знятий з посади наркома освіти М. Скрипник.

У нарощуванні репресій і терору важливу роль відіграли дві події:

1) у січні—лютому 1934 р. на XVII з'їзді ВКП(б) група делегатів вчинила спробу усунути Й. Сталіна з посади Генерального секрета­ря. Під час виборів членів ЦК проти нього було подано майже 300 го­лосів. Як наслідок — з 1966 делегатів з'їзду було репресовано 1100;

2)  1 грудня 1934 р. у Смольному був убитий С. Кіров.

Багато обставин цього вбивства досі не з'ясовані. Одні стверджують: до цього прямо причетний Сталін, інші, навпаки, заперечують — це трагічний збіг обставин, до вбивства Генсек не мав ніякого відношен­ня, тим паче, що С. Кіров був ревним сталіністом і одним з небагатьох улюбленців вождя. Та сам факт убивства прислужився майстерному нагнітанню підозрілості, зміцненню й активізації репресивного апарату.

У січні 1935 р. відбувся процес над так званим «Московським центром» на чолі з Г. Зінов'євим і Л. Каменевим. В Україні жерт­вою його став Ю. Коцюбинський, який працював заступником голо­ви РНК УСРР.

Третя хвиля — 1936—1938рр. Доба «Великого терору», який став завершальним акордом (і наслідком) репресивної політики, що роз­горнула над країною чорні крила у попередні роки. Суспільство де­далі більше поринало у прірву страху, відчаю, соціальної деграда­ції, хоч зовні, для стороннього спостерігача, це й не було помітно.

Репресії переросли у масові після пленуму ЦК ВКП(б) у лютому березні 1937 р. Під час пленуму заарештували М. Бухаріна і О. Рикова. Й. Сталін заявив, що країна опинилася у надзвичайно небезпечному становищі через підступну діяльність шпигунів, саботажників і диверсантів.

Жахливим за своїми наслідками був удар по армії. У червні 1937 р, пройшов процес над 8 генералами на чолі з маршалом М. Тухачевським. У Київському і Харківському військових округах за півтори роки було репресовано понад 45 командирів стрілецьких з'єднань, утому числі 17 комдивів і 18 комбригів. Трагічні наслідки цих ре­пресій стали особливо відчутними в перші місяці війни після нападу Німеччини на СРСР.

Не уникла репресій і партія.

У другій половині 1937 р. до Києва були направлені М. Хрущов і М. Єжов (останній став новим наркомом НКВС — для чистки КП(б)У від «ворогів народу і троцькістсько-фашистських елементів). З січня 1938 р. М. Хрущов почав виконувати обов'язки першого секретаря ЦК КП(б)У.

Під репресії потрапляли не тільки рядові комуністи, а й керівники КП(б)У. 3 11 членів Політбюро ЦК загинули десятеро. З 102 членів і кандидатів у члени ЦК репресовано було 100. До червня 1938 р. заарештовано 17 членів української РНК. У сталінській «м'ясоруб­ці» загинули X. Раковський, С. Косіор, П. Любченко, Е.Квірінг В. Чубар та багато-багато інших.

Категорія: 10 клас Історія України | Додав: ekarkusha
Переглядів: 297 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar