Головна » Файли » Методична робота та матеріали для учнів » 11 клас Всесвітня історія

Незалежні держави після ропаду СРСР
06.12.2016, 20:57

РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ

Президентська республіка з 1993 р.

·         Президенти: 1990-1999 рр. — Борис Єльцин; 2000-2008 рр., 2012 -… — Володимир Путін;  2008-2012 рр. — Дмитро Медведєв.

·         У 1997 р. стала членом «великої сімки» — елітарного клубу про­відних світових держав.

·         Радикальні економічні реформи в Росії були розпочаті виконую­чим обов’язки прем’єр-міністра Є. Гайдаром у січні 1992 р.; за взі­рець було взято польську «шокову терапію».

Реформи Є. Гайдара

Мета: перехід до ринкової економіки.

Зміст

•       Лібералізація цін, зовнішньої торгівлі.

•       Приватизація землі та промисловості.

•       Дозвіл приватного фермерства.

•       Створення стійкої конвертованої національної валюти.

•       Подолання інфляції шляхом скорочення державних видатків.

Результат

•       Початок структурної перебудови економіки і формування ринку.

•       Гіперінфляція, значний стрибок цін.

•       Соціальне розшарування, безробіття. Криза неплатежів.

•       Кризовий стан бюджетної сфери, культури, науки, освіти.

•       Падіння виробництва і життєвого рівня громадян.

•       Криміналізація бізнесу, ухилення від сплати податків. Зростання соціальної напруженості.

•       Наступні уряди мусили посилити роль державного регулювання в економіці.

Політична криза 1993 р.

Причина: протистояння виконавчої (президентської) та зако­нодавчої (парламентської) гілок влади внаслідок розбіжностей пог­лядів на економічну політику. Президент обстоював ринкові зміни, парламент — державне регулювання. Обмеження парламентом пов­новажень президента й уряду.

Перебіг подій

•       21.09.1993р. президент РФ Б.Єльцин, усупереч конституції, видав указ про розпуск Верховної Ради РФ і з’їзду народних депутатів та про формування нового парламенту. Верховна Рада РФ у від­повідь прийняла також антиконституційне рішення про зняття Б.Єльцина з посади президента.

•       3-4.10.1993 р. натовп прибічників Верховної Ради на чолі з генера­лом Макашовим захопив московську мерію й оточив телестанцію «Останкіно». У відповідь президент дав команду збройним силам придушити заколот; будинок Верховної Ради був обстріляний, керівники антиєльцинської опозиції А. Руцькой та Р. Хасбула­тов заарештовані.

Результати й наслідки

•       Загибель кількох сотень людей.

•       У грудні 1993 р. на референдумі схвалена нова конституція РФ: країна перейшла до президентської форми правління, проведені вибори до нового двопалатного парламенту — Державної Думи.

Особливості розвитку сучасної РФ

Соціально-економічний розвиток

•       Стабілізація економіки, з 1999 р. — зростання ВВП.

•       Сировинна та енергетична орієнтація промислового виробництва й експорту РФ, залежність від світових цін на нафту й газ.

•       Триває структурна перебудова економіки (залучення іноземних інвестицій, модернізація підприємств, приватизація).

•       Підвищення добробуту населення у порівнянні з серединою 1990-х років, проте понад половини населення РФ живе в бідності.

•       Вимивання російських капіталів за кордон.

Політичний розвиток

•       Пріоритет виконавчої влади над законодавчою. Фактичне призна­чення Б. Єльциним свого наступника В. Путіна (обраний прези­дентом 2000 р.), В. Путіним — Д. Медведева (обраний президен­том 2008р.).

•       Централізація управління; суб'єкти федерації мають різні права. У 2000 р. РФ поділена на 7 федеральних округів під контролем представників президента.

•       Посилення особистої влади президента за рахунок зміцнення вер­тикалі влади, доктрина «керованої демократії».

•       Посилення ролі силових структур, модернізація армії.

•       Невирішеність чеченської проблеми.

•       Переслідування преси за об’єктивне висвітлення деяких тем (зо­крема, вбивство журналістки А. Політковської, яка працювала над чеченською темою (2006 р.).

•       Відсутність сформованого громадянського суспільства.

Чеченський конфлікт

•       6.09.1991 р. — проголошена незалежність Чеченської республіки Ічкерія, очолюваною президентом генералом Джохаром Дудае­вым. РФ розцінила це як загрозу цілісності федерації.

•       Грудень 1994 р.— лютий 1995 р.— початок Росією Першої чеченської війни з метою покінчити з режимом Дудаева. Чеченсь­ке керівництво організувало ефективну оборону, але столиця Чечні Грозний була зайнята федеральними військами. Створений промосковський тимчасовий уряд «національного примирення» на чолі з С. Хаджієвим.

•       Весна 1995 р. — перетворення війни на затяжну громадянську. Масові «зачистки», «спецоперації», спрямовані проти мирних жителів. Політика РФ щодо Чечні засуджена Європарламентом, ОБСЄ, міжнародним правозахисними організаціями. За офіцій­ними даними, до літа 1995 р. загинуло 10 тис. російських війсь­ковослужбовців та чеченських бійців і понад 6 тис. мирних жи­телів.

•       Серпень 1996 р. — чеченські загони повернули контроль над Гроз­ним. Підписання Хасав’юртської угоди про припинення війни між Чечнею і РФ.

•       1997р. — обрання президентом Чеченської республіки А. Мас­хадова (Дудаев загинув 1996 р.). Виведення федеральних армій­ських та міліцейських підрозділів. Підписання договору про мир і принципи відносин між РФ та Чеченською республікою. Чечні надано фінансово-економічний суверенітет. Закінчення Першої війни.

•       Серпень 1999 р. — початок Другої чеченської війни.

Причина: політична боротьба в Росії напередодні парламентсь­ких і президентських виборів.

Привід: боротьба РФ з тероризмом, загроза стабільності на Пів­нічному Кавказі. Незважаючи на захоплення великих населених пунктів, російська армія не встановила повний контроль над республікою.

•       2002-2007 рр. — серія терактів чеченських бойовиків. Найбіль­ші — захоплення близько 800 заручників у театральному центрі на Дубровці у Москві, школи у Беслані. Під час операцій по звільненню заручників загинули сотні людей, у тому числі діти.

Результати й наслідки

Чеченська проблема не вирішена до сьогоднішнього дня і» найпевніше, не може бути вирішена силовим методом, незважаючи на формальні ознаки миру в республіці. Загальна чисельність заги­блих мешканців Чечні — 70-80 тисяч чоловік, більшість з яких — цивільні особи.

Зовнішня політика Росії

•       Є правонаступницею СРСР у міжнародних відносинах, посіла місце в ООН, продовжила курс на роззброєння (1993 р. — договір

СНО-2 про скорочення стратегічних наступальних озброєнь). За­лишилася ядерною державою.

•       Ініціатор посилення інтеграційних процесів у рамках СНД, пе­редусім з Білоруссю; водночас послаблені зв’язки з країнами ко­лишнього соцтабору.

•       Є противником розширення НАТО на схід, хоча сама РФ активно співпрацює з альянсом у рамках програми «Партнерство заради миру».

•       Укріплення контактів з Китаєм та Індією.

•       Підтримка позиції Сербії, засудження втручання НАТО в «косівську проблему» та бомбардування Югославії навесні 1999 р., війни в Іраку 2003 р.

•       Складні відносини з Японією через невирішеність проблеми Ку- рильських островів.

•       Втручання у міжнаціональні конфлікти на території колишньо­го СРСР (Придністров’я у Молдові, Абхазія у Грузії, Північна Осетія, Таджикистан).

КРАЇНИ ПРИБАЛТИКИ (ЛАТВІЯ, ЛИТВА, ЕСТОНІЯ)

·         Демократичні республіки зі зростаючою ринковою економікою.

·         Підтримують взаємне економічне і політичне партнерство.

·         У Латвії та Естонії президент обирається парламентом, у Лит­ві — всенародним голосуванням.

·         Впроваджують національно-державні пріоритети розвитку країн.

·         Власникам компенсоване втрачене в перші роки радянської вла­ди майно.

·         У1994 р. з території республік виведені російські війська.

·         У Латвії, Естонії — проблема російськомовного населення, для якого вводилися особливі умови набуття громадянства (екзамен на знання державної мови, ценз осілості).

·         Не є членами СНД; входять до НАТО, ЄС, Всесвітньої торговель­ної організації.

РЕСПУБЛІКА БІЛОРУСЬ

·         Авторитарне правління президента О. Лукашенка (з 1994 р.). Рада Європи, США визначили О. Лукашенка як диктатора, що спричинило ізоляцію країни.

·         Збереження планово-централізованої економіки, реформи роз­почалися лише 1993 р.

·         Економічна і політична інтеграція з Росією: значні дотації з Мо­скви, наднизькі ціни на енергоносії, об’єднання грошових си­стем. У 1999 р. підписано договір з РФ про створення союзної держави.

·         Обмеження демократичних прав і свобод:

—     переслідування і зникнення журналістів;

—     політична цензура державних і приватних ЗМІ;

—     ув’язнення опозиційних політиків.

·         Денаціоналізація білорусів: друга мова — російська, практично відсутні школи з білоруською мовою навчання, пропагування мен­шовартості білорусів щодо росіян, ворожнечі західному світові.

·      з середини 2000-х років — напружені відносини з РФ, пошук збли­ження з ЄС

РЕСПУБЛІКА МОЛДОВА

·         У перші роки незалежності — курс на возз’єднання з етнічно близькою Румунією, повернення латинського алфавіту, як наслідок — посилення сепаратистських настроїв на лівому березі Дністра, де більшість населення — українці і росіяни.

·         У 1992 р. самопроголошена Придністровська республіка. До 1994 р. тривали воєнні дії між Молдовою та Придністров’ям за підтримки 14-ї армії РФ. У 1997 р. Придністров’я та Гагаузь­ка республіка отримали широку автономію, проте конфлікт не розв’язаний до сьогоднішнього дня; Придністровська республі­ка не визнана у світі.

·         Економічне становище складне через наслідки війни та втра­ту значної частини промислового потенціалу у Придністров’ї; відсутні власні енергоресурси.

·         У зовнішній політиці —- орієнтація на ЄС.

·         Втручання Румунії у внутрішні справи Молдови.

ГРУЗІЯ

Політичний розвиток

·         З кінця 1991 р. до початку 1994 р. з деякими перервами тривала громадянська війна між прибічниками і противниками президен­та З. Гамсахурдіа, що завершилася відстороненням Гамсахурдіа від влади (а згодом і вбивством) та обранням президентом Е. Шеварднадзе (1995 р.). В обмін на військову допомогу Росії Грузія увійшла до СНД.

·         У 2003р. відбулася так звана «революція троянд»: вибори прези­дента були визнані сфальсифікованими, Е. Шеварднадзе виїхав за кордон, президентом було обрано опозиціонера М. Саакашвілі.

·         Уряд Саакашвілі домігся певної економічної стабілізації, роз­почав боротьбу з корупцією, проте суттєво погіршив стосунки з РФ. Восени 2007 р. політична криза змусила президента призначити позачергові президентські і парламентські вибори. За офіційними даними, у січні 2008 р. президентом знову обрано М. Саакашвілі.

Збройні конфлікти

·         З 1989 р. — боротьба Південної Осетії за незалежність від Грузії, яка переросла у війну. Наслідком стало проголошення незалеж­ної республіки, яка, втім, не визнана у світі. Активні дії тривали до 1996 р.

·         1992 р. — самопроголошення незалежної Абхазької республіки, що призвело до військового конфлікту. За підтримки Росії аб­хазькі війська завдали поразки грузинській армії, яка залиши­ла територію Абхазії. Конфлікт досі не розв’язаний і періодично загострюється.

·         Серпень 2008 р. — Грузія атакувала населені пункти Південної Осетії, звинувативши самопроголошену республіку, контрольо­вану російськими миротворцями, у постійних провокаціях на кордоні. Грузинська армія намагалася встановити контроль над Південною Осетією. У відповідь Російська Федерація ввела свої війська на територію Абхазії та власне Грузії; офіційний привід — «захист російських громадян». Посередником у російсько-грузинському конфлікті виступив президент Франції Н.Саркозі. Незважаючи на обурення світової спільноти діями Росії, ані Рада Безпеки ООН, ані ЄС не прийняли офіційних заяв, які б засуджу­вали агресію проти Грузії. Російські війська, всупереч домовле­ностям, залишаються на території Грузії.

ВІРМЕНІЯ

·         Встановила контроль над Нагірним Карабахом (1992 р.).

·         Через блокаду Азербайджану 1993 р. різко погіршилося еконо­мічне Становище, зріс дефіцит бюджету, закривалися підприємс­тва; введене нормування продуктів харчування; відбулася криміналізація економіки. Зросла еміграція.

·         Стабілізація з середини 1990-х років завдяки підписанню тор­говельних договорів з Туркменістаном, Іраном та СІЛА.

АЗЕРБАЙДЖАН

·         У країні двічі проходили дострокові президентські вибори через невдачі у конфлікті з Вірменією через Нагірний Карабах (1992, 1993 рр.). Останній президент -— Г. Алієв — забезпечив передання влади своєму синові І. Алієву.

·         Основа економіки — нафтовидобування у Каспійському морі.

·         Країна зміцнила відносини Туреччиною, Іраном, країнами ЄС.

·         У конфлікті з Вірменією в Нагірному Карабасі Азербайджан про­грав, хоча остаточно конфлікт досі не розв’язано. Світова спіль­нота наполягає, щоб формально Карабах залишився в Азербай­джані, але здобув якнайширшу автономію.

КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ АЗІЇ

Авторитарні, формально демократичні держави. Об’єднані Організацією економічного співробітництва (1999 р.). Члени СНД

Узбекистан

Тяжіння до східної моделі. Президент — І. Карімов, веде активну боротьбу з кланами. Опозиція не впливає на прий­няття рішень, чимало її лідерів емігрували. У 2005 р. армія придушила антиурядові виступи в Андижані

Киргизстан

Орієнтація на західну модель розвитку. У 2005 р. відбулася «революція тюльпанів», унаслідок якої ліквідовано режим А. Акаєва. Проте громадянського миру та покращення со­ціально-економічного становища це не принесло; триває бо­ротьба між кланами Півночі і Півдня. Одна з перших країн СНД — членів ВТО

Туркменістан

Тяжіння до східної моделі. Культ особи «турменбаші» С. Ніязова - колишнього президента країни (помер 2006 р.). Сиро­винне спрямування економіки (видобуток газу). Одна з найбідніших країн Євразії. Запроваджений візовий режим для громадян СНД

Таджикистан

1991-1997рр. — збройне протистояння керівництва країни та ісламської опозиції, Півночі та Півдня за втручання аф­ганських моджахедів і військ Росії; завершилося за сприян­ня Росії, яка зберігає свою військову присутність у Таджикистані. Має найнижчий рівень життя серед пострадянсь­ких країн

Казахстан

Орієнтація на західну модель розвитку. Найрозвиненіша країна; ініціатор інтеграційних процесів у регіоні (зони єди­ного економічного простору); має значні сировинні ресурси. Президент — Н. Назарбаев (з 1990 р.)

 

Категорія: 11 клас Всесвітня історія | Додав: ekarkusha
Переглядів: 395 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar